– Секрет будь-якого успіху в тому, щоб, незалежно від віку, таланту, отриманих знань та вдачі, жити так, ніби нічого не вмієш і не знаєш, говорити собі щодня, що точка відліку – нуль. За такої життєвої позиції більше шансів не піднестися над іншими й не загордитися.

Досконалість не має межі. Завжди знайдеться, чому вчитися, головне – не втратити бажання самовдосконалюватися, – говорить талановитий студент 3 курсу Іконописної школи імені преподобного Порфирія Кавсокаливіта Полтавської Місіонерської Духовної Семінарії, 20-річний Кирило Заровний.

Уже на третьому курсі він написав дві дивовижні ікони, які не просто гідні уваги, а дійсно зачаровують і випромінюють надзвичайну магічну енергію тепла, сонця та любові до Світу.

Перша його ікона – «Благовіщення».

Кирило зобразив мить, коли Архангел Гавриїл повідомляє Пресвятій Діві Марії благу звістку про те, що Вона непорочно зачне від Духа Святого і народить Сина Божого.

Кирило дуже любить котів, а тому йому, як учневі духовної семінарії, відомі легенди про те, що і Діва Марія також любила саме цих тварин. За однією легендою, в ніч, коли вона народила в холодному хліві Ісуса, її кішка лягла поруч із Немовлям і всю ніч зігрівала Його теплом свого тіла й муркотіла Йому колискову. За другою, – кішка теж саме в цю ніч окотилася і хліві.

За третьою легендою, кішка Діви Марії вбила змію, яка мала за настановою нечистого вкусити Ісуса, коли Він спав.

Так чи інакше, деякі породи кішок отримали від Пресвятої Діви Марії за свою відданість відзнаку на лобі у вигляді літери «М» (першої букви імені Пресвятої Богородиці).

 

Тому Кирило зобразив на іконі “Благовіщення” поруч із Дівою Марією дві кішки.  «Це ж передбачувано, що кішки були поруч із Пресвятою Богородицею, коли Архангел Гавриїл приніс їй благу звістку, правда?!» – одночасно запитує, відповідає й пояснює свою творчу ідею хлопець.

 

Друга робота Кирила Заровного – ікона преподобного Порфирія Кавсокаливіта.

Із полотна дивиться просто живий святий (канонізований у 2013 році). За життя преподобний Порфирій Кавсокаливіт був і цілителем, і провидцем, і дуже мудрою людиною.

– Головне, – говорив своїм духовним дітям старець, – умиротворитися, тобто жити в мирі й любові. Слід не засуджувати зло, а виправляти його. Якщо людину засуджувати, вона впаде в розпач, якщо ж підтримати й зрозуміти, вона спасеться.

– Нічого не буває випадкового, – на риторичні «чому» відповідав своїм духовним чадам святий. – Усе задля чогось. Без причини нічого не відбувається. Без волі Божої не впаде жодна голка з сосни. Тому не варто хвилюватися через те, що відбувається в нашому житті. Так ми досягаємо святості й зростаємо духовно. Якісь непорозуміння в сім’ї?! Згадай, що Бог дав саме тобі цю дружину і саме цих дітей для духовного зростання.

Багато можна розповідати про преподобного Порфирія Кавсокаливіта. Він своїм життям відповів на всі наші нагальні питання. Просто відкривай, читай і все зрозумієш і знайдеш сили.

Стоїш біля роботи Кирила Заровного, дивишся в очі преподобного Порфирія і ніби особисто з ним поспілкувався. Неможливо відійти від ікони й не подякувати художнику за такий живий портрет преподобного, за живе спілкування.

Впевнена, що вже через кілька років, а можливо вже й завтра, ми будемо говорити про Кирила, як про всесвітньо відомого художника, тому поспішила вже сьогодні запитати його, як він потрапив на навчання в Іконописну школу, коли відчув у собі потяг до іконопису і в чому секрет його успіху й таланту.

Кирило розповів, що коли його батьки поїхали заробляти гроші, він залишився із бабусею та дідусем.

– Мої бабуся з дідусем – віруючі люди. Тож самі ходили в церкву і мене брали з собою.

Малювати почав у школі, бо на уроках було нецікаво. Мої перші спроби висловлення думок та світосприйняття – у стилі графіті. Писав у зошиті та замальовував слово.

Спочатку мої малюнки просто подобалися друзям та однокласникам, а потім з’явилися люди, які почали замовляти ті чи інші зображення за винагороду. Так я зрозумів, що можу заробляти гроші завдяки своїм здібностям і почав думати про те, щоб почати вчитися малювати й зрозуміти секрет успіху відомих художників.

Оскільки ходив у церкву, то й спілкувався зі священиками. Познайомився з владикою Філаретом, дізнався, що в Горішніх Плавнях є Іконописна школа імені преподобного Порфирія Кавсокаливіта Полтавської Місіонерської Духовної Семінарії.

Отець Іустин сказав, що в мене є можливість послужити Богу і дав мені рекомендації.

Так я почав учитися й планую продовжити навчання, щоб малювати добре й швидко, щоб зробити досконалою анатомічність, попрацювати над конструкцією та формами. Над іконою преподобного Порфирія Кавсокаливіта працював півтора тижня, та це невелике полотно. А я мрію розписувати храми. Стіни храму – це вже інший масштаб, тому слід вчитися, вдосконалювати техніку й отримувати досвід. Тож, незважаючи на те, що всім подобаються мої картини, буду вчитися і вдосконалюватися. Вважаю, що завжди є чому вчитися, головне – поставити правильну точку відліку. Це й є мій найголовніший секрет успіху.

Якщо, прочитавши статтю, хотіли б записатися на літні курси іконопису, то телефонуйте за номером:

066 178 81 99

Більше інформації тут

Звичайно, в кожного свій секрет, – більше читайте тут