«Забрати в душі покликання означає позбавити її життєвості», – писав відомий чи не в усьому світі український філософ, педагог, поет, музикант – Григорій Сковорода.

В унісон із видатним просвітителем говорить і знаний у Кременчуці ведучий Євген Льопа, який за рейтингом глянцевого весільного журналу «Брайд Кременчук» у минулому році визнаний кращим весільним ведучим.

«Дослухайтеся до свого серця», – радить він усім, хто шукає себе, і розповідає, як його батьки мріяли, аби їхній син обрав кар’єру юриста.

Я аніскільки не жалкую, що не поїхав складати іспити до юридичного вишу, тому що знайшов себе і люблю те, чим займаюся. Я дарую людям свято і вони завжди мені вдячні.

Як став ведучим?

Із сьомого класу вже грав у шкільному театрі та шкільній команді КВК. В 11 класі потрапив до студентського театру «АСКАЛ» (сьогодні це театр комедії «МО») і зараз є його актором.

Коли зрозумів, що не готовий присвятити себе юриспруденції, вступив до Кременчуцького інституту Дніпропетровського університету економіки й права. І в КВК грав, і в студентському театрі виступав.

Театр відкрив для мене великі можливості. Все з нього й почалося. Багато чого я навчився на сцені. Та й сьогодні вчуся, адже досконалості немає меж.

Публічні виступи додають упевненості в собі. А завдяки впевненості, повірте, легше здійснювати омріяне.

Я дуже вдячний своїм клієнтам, які обирають мене, і намагаюся відпрацювати на їхньому святі на найвищому рівні.

Зрозуміло, що після закінчення вишу я не відразу став відомим ведучим, бо й не відразу себе знайшов.

Скажу лише, що завжди намагався заробляти гроші. Власні кишенькові в мене зазвичай були. Я з самого дитинства не просив у батьків на свої забаганки. Сам думав, як заробити. Пам’ятаю свої  перші гроші. З 14 років виступав на Новорічних святах, чим і заробляв на мрії.

Шукаючи себе, пробував різні варіанти. Я навіть консультантом працював в одному з відомих магазинів.

Мій секрет успіху – це постійна робота над собою, бажання вдосконалюватися і не сидіти склавши руки. А рівень заробітної плати залежить переважно від того, наскільки ми затребувані світом, тобто наскільки ми профі. Аби бути профі, треба рухатися вперед і рухатися постійно.