Не про кохання - про любов - Bride Kremenchuk
30
вересня
2019
Не про кохання — про любов

Не про кохання — про любов

1 коментар
Опубліковано в рубриці: "Щаслива родина"

Про любов ми всі думаємо і навіть іноді вважаємо, що багато знаємо про це почуття.

Чи так це насправді?!

Отець Сергій, настоятель Свято-Покровської церкви  (село Кам’яні Потоки),

ПРО ЛЮБОВ говорить наступне: 

про любовЯк не сумно, але маємо визнати, що нездатність любити сьогодні є діагнозом не конкретної людини, а всього людства. Щоб переконатися в цьому, не обов’язково зазирати в душу кожного. Достатньо подивитися на історію будь-якого народу, щоб зрозуміти: ми більш схильні ображати й мучити одне одного, ніж любити. Наслідки цього – сумні. Це насилля, вбивства, революції, війни.

На тлі цього розмова про ЛЮБОВ може здаватися високою ідеєю, не реалізованою на практиці.

У Євангелії Ісус Христос говорить, що втрата любові — це НАСЛІДОК, а причина в тому, що людина відійшла від Бога і не виконує Його заповіді:  «Через примноження беззаконня в багатьох охолоне любов».

Тут важливо зрозуміти, що слово «беззаконня» стосовно заповідей не має юридичного змісту за принципом: ти порушив — Бог тебе покарає, як вважає більшість.

Християнство говорить про інше. Духовний закон можна порівняти із законом фізики. Наприклад, якщо людина спробує сісти на гарячу плиту, лизнути на морозі залізо, випити отруту — нікому в голову не прийде невтішні наслідки такого беззаконня назвати карою Божою.

Коли ми ігноруємо духовні закони свого життя, відбувається те саме, бо

заповіді за своїм змістом — це закон, а не заборона, що обмежує нашу свободу.

Слова «гріх» і «беззаконня» означають порушення принципів людського існування, які обов’язково призведуть до нещастя, страждання, болю, хвороби та смерті. Заповіді ж лише попереджають нас про наслідки, нагадуючи головні принципи, яких нам не вистачає в повсякденному житті.

Під впливом гріха життя людини не розквітає і не покращується. Навпаки, людина відчуває ненаситну жадібність, непомірну гордість, невгамовну заздрість. Наступними гріхами приходять блуд та  сріблолюбство (грошолюбство). Сьогодні скалічених життів багато.  В похотях тілесних і гонитві за наживою люди втрачають талант, здоров’я, друзів, сім’ю, кохання… При цьому не відразу розуміють, що втратили щастя. Всім нам слід розуміти, що

не може бути щасливим той, хто не здатний любити.

Один мудрець сказав: «Немає попутного вітру для того, хто не знає, в яку гавань він хоче припливти».

Чому ці слова актуальні, коли ми говоримо про любов?

Тому що ніхто не дасть чіткого плану, як навчитися любити. І справді, слів не вистачає, щоб висловити любов і пояснити, яким саме є це почуття. Більшість людей вважають любов за невдячну працю.

Для сучасної людини любов — це бурхливі переживання, сильні емоції, враження й тілесні задоволення. Коли зустрічаються двоє з таким світосприйняттям, з часом штучні почуття, які не давали дихати, насправді виявилися простим «нежитем»… І що маємо?

Двоє нібито хворих «на кохання» (як писав Маяковський: «Я болен неизлечимой болезнью – любовью») починають ділити майно.

Якщо розуміти любов як емоцію, то слід визнати, що емоція не може бути стійкою.

Емоція завжди залежить від різних факторів:

  • не виспався;
  • голодний;
  • погана погода;
  • докучає головний біль і таке інше.

Що завгодно впливатиме на почуття.

про любовЩо говорить про любов Біблія?

Любов не гнівається, не шукає свого, не заздрить.

Нормою любові Господь проголошує наявність сили волі:

— благословляти тих, хто нас засуджує і навіть проклинає;

— молитися за тих, хто ображає.

Слід навчитися ЛЮБИТИ не лише друзів,

а й НЕдрузів, навіть якщо вони на іншому боці барикади.

Євангельська любов є жертовною.

Необхідно відмовитися від нетерпіння, образ, неповаги, ненависті, з якими ми ставимося до своїх ворогів.

Жертовність — це здатність бути милосердним.

Християнство пропонує чудовий принцип ставлення до ближніх і дальніх. Христос постраждав за всіх нас, ми всі Його учні, Його діти й призвані в кожній людині бачити Христа і шанувати образ Божий, навіть якщо він пошкоджений гріхом. Цю думку продовжує святитель Ігнатій Брянчанінов:

«І сліпому, і прокаженому, і хворому, і дитині, і розбійнику, і язичнику висловлюй повагу, як образу Божому.

Не дивись, не засуджуй їхні помилки та недоліки, а бережи себе від них, щоб у тебе не було недостачі любові».

Як музичні інструменти потребують час від часу налаштування, так і душа людини має бути правильно налаштована.

Стосовно розуміння, що таке любов із точки зору християнської моралі, то саме таке налаштування душі має бути в нас. Іноді побачити Бога в тому, хто втратив образ Божий, побачити Христа в наших ближніх дуже складно. Але ми знаємо, що Господь намагався в кожній людині, не звертаючи уваги на зовнішній вигляд, відшукати перлину, навіть якщо вона захована під пластами накопиченого роками гріха.

Любов є тією перлиною, яку необхідно знайти на своєму полі й дістати, як би глибоко вона не була.

Англійський письменник і християнський мислитель кінця XIX — початку XX століття Гілберт Честертон говорив:

«Ми любимо своїх ближніх не тому, що бачимо в них самих себе, а тому, що вони — це не ми. Я хочу любити світ не як дзеркало, в якому мені подобається моє відображення, а як жінку, бо вона зовсім інша.

Людина любить себе, але не може закохатися в себе. Любові необхідна особистість, любов бажає відмінності. Християни раді, що Бог розбив світ на шматочки, адже ці шматочки живі й різні».

Усе просто, доступно й зрозуміло. Але це може залишитися лише нашим міркування, якщо ми не навчимося любити ближніх (дружину, батьків, дітей), попри все, не тому, що вони наші рідні, а тому, що ми найбільше часу проводимо разом із ними.

Іноді любити дальніх легше, ніж своїх близьких.

Неправильно говорити про любов до Бога й до ближніх, якщо ми не навчимося любити своїх домашніх зі всіма їхніми характерами та недоліками.

Найголовніше завдання в житті — навчитися любити Бога та своїх ближніх. Рівень самовдосконалення в цьому не має меж, оскільки, йдучи цим шляхом, людина покликана уподібнитися Богу.

У посланні Іоана Богослова є такі слова: «Бог є любов, і той, хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог у ньому».

А ми маємо від Нього заповідь, щоб той, хто любить Бога, любив і брата свого. Амінь.

Читайте також:

про хрещення тут

 

 

 


Відгуки:

  1. Tal написав(ла) відгук 26.10.2019 Відповісти

    Interesno. Spasibo

Залишити відгук

Ваш email не публікуватиметься